Експертиза почерка та підпису по копії.

Експертиза почерка та підпису по копії. Сьогодні в державних установах заборонено проведення дослідження електрофотокопій (ксерокопій, електрофотокопії чи технічне зображення підпису чи почерку), але не заборонено проведеняя дослідження технічних зображень.

Експертиза почерка та підпису по копії та її наукова обґрунтованість висновку експерта та об’єктивність вирішення питань, які ставляться перед експертом почеркознавцем, безпосередньо зале­жать від кількості та якості порівняльного матеріалу (зразків почерку та підпи­су), що надається на дослідженння.

Якщо для проведення почеркознавчої експертизи не будуть надані належ­ні зразки почерку та підпису особи, відносно якої призначено експертизу, то в цьому випадку не допоможуть ні висока кваліфікація експерта та його багатолітній досвід, ні використання найсучасніших методів проведення досліджень.

Помилки та недоліки, яких припускаються при збиранні зразків, можуть стати причиною експертної помилки, що насамперед зашкодить слідству та суду.

Основна умова, якій повинні відповідати зразки почерку та підпису, що надаються для проведення експертизи є їхня достовірність, тобто, вони пови­нні безспірно (безсумнівно) належати особі, зразки почерку якої надаються на дослідження.

Основними вимогами до порівняльного матеріалу, що надається на до­слідження, є відповідна якість та достатня кількість.

Під відповідною якістю розуміється їх зіставлення за:

• мовою документу;
• часом виконання; способом виконання;
• типом, видом документу, характером та його цільовим призначенням (заява, накладна тощо);
• матеріалом письма;
• умовами виконання (однаковий тип письма – букви печатної форми тощо).

Достатня кількість зразків означає такий їх обсяг, котрий забезпечує мо­жливість повного та всебічного зіставлення усіх ознак, які знаходяться в руко­писі (почерку, підписі), що досліджується.

При підготовці порівняльного матеріалу для експертного дослідження необхідно дотримуватись загального правила: чим менший об’єм рукопису, що підлягає дослідженню, тим більше повинно бути порівняльного матеріалу.

Експертна практика, в незалежності від об’єктів дослідження, рекомен­дує, щоб об’єм зразків почерку складав не менш п’яти аркушів паперу формату А4, а підписів не менш 10.

Порівняльний матеріал у вигляді вільних та експериментальних зразків рукопису необхідно обов’язково надавати у всіх випадках призна­чення почеркознавчих досліджень.

Зіставлення вільних та експериментальних зразків між собою надає мо­жливість експерту як перевірити достовірність вільних зразків, так і встанови­ти, чи є перекручення (зміна) почерку в експериментальних зразках.

Якщо в розпорядженні слідчого є тільки умовно-вільні чи експеримента­льні зразки, а вільні з якихось причин знайти неможливо, то про це повинно бути зазначено в постанові слідчого для того, щоб експерт не направляв кло­потання про надання вільних зразків.

У таких випадках експертне досліджен­ня, як правило, буває ускладнене внаслідок недостатньої кількості порівняль­ного матеріалу, що не дозволяє в повній мірі вирішити поставлені перед екс­пертом питання.

Слідчим чи особою, яка відбирає зразки почерку, повинно бути встанов­лено вік особи, що перевіряється, її національність, рідна мова, та якими мова­ми вона ще володіє, освіта (де вчилася, скільки років, який навчальний заклад закінчила, де навчається тощо), професію, звичну для написання руку, стан здоров’я (чи не страждає нервовими чи психічними хворобами), стан зору (чи носить окуляри, чи користується окулярами при листуванні), чи має спеціальні навички щодо малювання, креслення і т.д., та обов’язково проінформувати про це експерта.

Зразки почерку та підписів поділяються на :

 Вільні – рукописи (рукописні тексти та підписи) виконані імовірним виконавцем до скоєння злочину та не у зв’язку з ним.

До них належать: особисті листи, автобіографії та анкети, скарги, по­штові листівки, щоденники, заяви, характеристики, матеріали відділу кадрів, пояснення, службові записи, записи в книзі скарг, різні архівні матеріали, те­леграми, трудові угоди, записні книжки, рецепти, нотаріальні документи тощо.

При виконанні цих документів особа не тільки не знала, але і не передбачала того, що ці рукописи можуть у подальшому використовуватись в якості зраз­ків. Подібні зразки, як правило, виконуються звичайним почерком, без навми­сної зміни.

Знайти та вилучити вільні зразки почерку та підпису певної особи мож­ливо за місцем її проживання, роботи, навчання, у родичів, знайомих тощо. При цьому вони повинні бути ретельно перевірені відносно їх виконавця.

 Вільні зразки почерку повинні відповідати наступним вимогам:

а) бути виконаними тією ж мовою, що і текст документу, який підлягає дослідженню;

б) відноситися до того ж періоду часу чи з незначним розривом у ча­сі, що і рукописи, які підлягають дослідженню (тобто бути максимально наближеними за часом виконання до досліджуваного документу);

в) бути однаковими за змістом та призначенням (якщо на досліджен­ня находять рукописи, виконані у видатковому ордері, то в якості зразків по­винні бути представлені рукописи, виконані в аналогічному документі та тако­го ж змісту);

г) збігатися за матеріалами письма, способом та умовами виконання рукопису (тексту, підписів, цифрових записів): зразки повинні бути викона­ні однаковим пишучим приладом (олівець, перо, кулькова ручка) і по можли­вості на тому ж папері (сорт і якість паперу), бути однаковими за темпом і ти­пом письма (скоропис, стилізоване письмо тощо) чи виконаним з переміною пишучої руки (ліворучне письмо), виконаним стоячи, сидячи тощо;

д) бути виконаними у відповідному стані виконавця (в період хворо­би тощо).

Якщо при наданні матеріалів на почеркознавче дослідження не ви­конуються зазначені вимоги, то питання, поставленні на вирішення екс­пертові, можуть бути не вирішені. У цих випадках експерт повинен за­явити клопотання про надання додаткових зразків, необхідних для на­дання висновку.

Умовно-вільні – рукописи, виконані після відкриття  криміналь­ного провадження, безпосередньо у зв’язку з ним, але не спеціально для проведення експертизи. Це можуть бути пояснення, свідчення, заяви, скарги та інші документи.

Експериментальні – рукописи, виконані особою, що перевіряється, за пропозицією слідчого або судді спеціально для проведення експертизи.

Для відбору експериментальних зразків слідчий, суддя чи особа, що про­водить дізнання, повинні заздалегідь підготувати спеціальний текст у якому б зустрічалися слова та поєднання слів, які містяться в рукописі, що досліджу­ється.

Для виконання зразків необхідно відтворити умови, максимально на­ближені до тих, в яких виконувався рукопис, що підлягає дослідженню (сидя­чи, стоячи тощо).

У процесі виконання експериментальних зразків почерку чи підпису особі, що їх виконує, ні в якому разі не слід показувати документ, що дослі­джується, та давати його переписувати, тому що ця особа не будучи реальним виконавцем, може виконати рукопис (текст чи підпис) з наслідуванням дослі­джуваного чи навпаки, будучи виконавцем, може змінити свій почерк або під­пис.

Також слід пам’ятати, що в експериментальних зразках можуть бути пе­рекручення ознак почерку, які навмисно вносяться особами, що їх виконують, з метою приховування ознак свого почерку.

Експериментальні зразки рекомендується відбирати неодноразово (не менше трьох разів), з інтервалом від декількох хвилин до декількох годин чи днів – в залежності від обставин справи (для того, щоб особа, що перевіряєть­ся, змогла забути варіант попереднього виконання рукопису).

У необхідних випадках до відбору зразків в якості спеціаліста може залучатися експерт-почеркознавець.

Експериментальні зразки почерку відбираються у особи з урахуванням особливостей досліджуваних рукописів (записів та підписів) і питань, що ви­рішуються.

Експериментальні зразки розподіляються на:

а) звичайні, для відбору яких слідчий не створює спеціальних умов;

б) спеціальні, для відбору яких слідчий створює спеціальні умови, мак­симально наближені до умов виконання тексту документу, що підлягає дослі­дженню.

Експериментальні зразки можуть бути отримані шляхом: диктування тексту документа чи іншого тексту, заздалегідь підготов­леного спеціально для цієї мети. Диктування проводиться у тому темпі, який вибрано слідчим чи іншою особою, що проводить відбір зразків; слова при цьому читаються так, як вони вимовляються, знаки пунктуації голосом не ві­докремлюються.

У випадках, коли треба ознайомити особу зі змістом докуме­нта, що досліджується, то перед тим, як відбирати експериментальні зразки, складають спеціальний зв’язний текст, у якому були б слова, які зустрічаються в документі, що досліджується.

Якщо в процесі отримання експериментальних зразків буде встановлено навмисне зниження темпу письма, треба збільшити швидкість диктовки, а при підвищенні швидкості темпу письма – навпаки.

Для забезпечення умов для прояву звичної варіативності почерку при отри­манні експериментальних зразків кожний написаний аркуш треба прибирати з поля зору пишучої особи, щоб цей текст не був зразком для наступного.

При відборі зразків цифрового письма треба диктувати 3-4 рази текст, в якому час­то зустрічається аналогічний цифровий запис. Такий цифровий запис повинен бути відображеним на окремих листах паперу не менш 10 разів:

б) самостійного написання, коли особа, що перевіряється, за пропозиці­єю слідчого та у його присутності пише довільний текст.

Слідчому перед одержанням експериментальних зразків необхідно:

а) заздалегідь підготувати матеріал письма, який відповідає документу, що підлягає дослідженню, за якістю, форматом, типом ліновки, чи підібрати бланк, аналогічний бланку документу, а також знаряддя письма, що відповідає тому, яким виконаний текст досліджуваного документа (олівець визначеної твердості і заточення, тип пера тощо.);

б) скласти текст для диктування, що містить слова, сполучення букв (цифр) і т.д., що є в документі, який підлягає дослідженню (коли в інтересах справи особа, що перевіряється, не повинна знати про те, який саме документ знаходиться в розпорядженні слідчого);

в) якщо у слідчого чи оперативного працівника є дані про те, що дослі­джувані рукописні записи або підписи виконувалися в незвичайних умовах, про що свідчать наявність звивистості, зламів, а також нестійкість розміру і нахилу елементів, необхідно створити спеціальні умови, максимально набли­жені до умов виконання документу (стоячи, в умовах незадовільної видимості, на стіні, у рукавичках, без окулярів тощо. У таких випадках зразки почерку повинно бути у кількості не менше 5 аркушів, а підпису не менш 20.

До незвичайних умов відносяться як зміни зовнішньої обстановки (поза, матеріал та знаряддя письма, незвичний темп тощо), так і внутрішнього стану особи (хворобливий стан, психічні розлади, стан алкогольного сп’яніння). Для експерта ці обставини мають виняткове значення, внаслідок чого виникає по­треба в негайному інформуванні та подальшій консультації експерта-почеркознавця з приводу відбору аналогічних (подібних) експериментальних зразків.

Підготовка порівняльного матеріалу для проведення експертизи ру­кописних текстів, виконаних з навмисним перекручуванням (зміні) почер­ку виконавця.

При навмисній зміні почерку особа може наслідувати шкільний почерк, змінити нахил і розмір почерку. Іноді вносяться зміни в окремі найбільш помі­тні ознаки почерку.

Безумовно, що в цих випадках тільки належні зразки почерку можуть до­помогти експерту правильно вирішити питання щодо виконавця. Підготовка відповідних зразків почерку можлива після того, як слідчий самостійно чи за допомогою експерта з’ясує особливості внесених у почерк змін.

Однієї з різновидів навмисної зміни почерку є виконання рукописних за­писів літерами типу друкованих чи з наслідуванням спеціальним шрифтам. Для встановлення виконавців таких рукописів неодмінно вимагаються подібні зразки почерку. Вони можуть бути вільними й експериментальними. Відомо, наприклад, що всі особи, які навчаються в технічних училищах, технікумах, ін­ститутах, одержують теоретичні знання і практичний досвід у написанні крес­лярським шрифтом відповідно до ДСТУ.

У таких осіб нерідко можуть бути ви­лучені вільні зразки почерку виконані креслярським шрифтом. Якщо таких ру­кописів не буде виявлено, то необхідно відібрати експериментальні зразки з наслідуванням спеціальним шрифтам.

У практиці відомі випадки, коли необхідно встановити виконавця руко­писних записів, що виконані з наслідуванням почерку іншої особи. У таких випадках на експертизу необхідно направляти як зразки почерку особи, що пе­ревіряється, так і зразки почерку особи, почерку якої наслідували. Бажано знай­ти документи, текст яких наслідували.

Нерідко виникає необхідність досліджувати рукописні записи, виконані лівою рукою. В усіх випадках доцільно відібрати зразки почерку, виконані як лівою, так і правою рукою.

Особливе місце в почеркознавчій експертизі займають цифрові запи­си. Специфіка матеріалу, що направляється на експертизу, (як правило, обме­жений обсяг, порівняно уповільнений темп) вимагає відбору таких зразків по­черку, у яких би зустрічалися цифри в різному їхньому сполученні й обов’язко­во в такому, як вони розташовані в документі, що підлягає дослідженню.

Якіс­нішими зразками, безумовно, будуть вільні. Не менш важливо мати зразки ци­фрових записів, виконаних експериментальне. При одержанні зразків цифрових записів необхідно враховувати особливості досліджуваних цифрових записів (за матеріалом письма, знаряддям, розміром елементів цифр тощо.).

При відборі експериментальних зразків підпису необхідно врахову­вати наступні особливості.

Підписи в досліджуваних документах можуть бути виконані:

1. Від свого імені.
2. Від імені визначеної існуючої особи.
3. Від імені вигаданої особи.

Про це повинно бути відображено в постанові про призначення експерти­зи.

На експертне дослідження повинні надавитися:

а) особисті зразки підпису та рукописних записів особи, що перевіряєть­ся;

б) зразки підписів та рукописних записів особи, від імені якої виконаний підпис;

г) експериментальні зразки, для одержання яких необхідно скласти текст із словами чи прізвищами, які б містили сполучення літер, що маються в дослі­джуваному підписі;

д) зразки підпису та почерку особи, що перевіряється, у всіх різновидах, у тому числі у вигляді записів прізвища особи, від імені якої виконаний дослі­джуваний підпис;

При відборі зразків підпису у особи, від імені якої виконані підписи, що досліджуються, запропонувати їй виконати свій підпис у всіх варіантах на окремих аркушах по 3-5 підписів на кожному. Виконання всіх підписів на од­ному аркуші не сприяє виявленню у виконавця всіх варіантів підпису.

У випадках необхідності проведення порівняння не тільки з підписами осіб, від імені яких значаться підписи в документі, а і з почерком іншого ймові­рного виконавця, при відборі експериментальних зразків потрібно запропону­вати останньому виконати прізвище особи, від імені якої досліджується підпис не менше 20 разів на різних аркушах. Окрім того. необхідно продиктувати за­здалегідь підготовлений текст, у якому б згадувалося прізвище цієї особи неод­норазово.

Якщо досліджується підпис від імені вигаданої особи, то при відборі екс­периментальних зразків необхідно запропонувати особі виконати прізвища ви­гаданих осіб та підписи (3-5 на кожному аркуші, та не менше 10 аркушів), про­диктувати тексти, в яких згадувалися б прізвища вигаданих осіб – такий текст необхідно диктувати 3-4 рази. По закінченню диктовки через деякий час необ­хідно запропонувати особі виконати підписи від імені цих осіб та написати 3-4 рази інший текст самостійно, без диктовки. Вимоги до питань, які ставляться на вирішення почеркознавчої екс­пертизи.

При постановці питань повинні вказуватись: особа, документ та безпосе­редньо текст, підпис, цифрові записи, що підлягають дослідженню.

Наприклад: «Ким, Петровим Сергієм Івановичем, Дахно Оленою Ми­хайлівною чи іншою особою, виконаний рукописний текст прибуткового орде­ра № 4 від 15 вересня 1968 року?». «Сидоровим Костянтином Петровичем чи іншою особою виконаний підпис від імені Сидорова К. П. в графі «одержав» накладної № 15 від 25 вересня 1969 року?».

Підставою для відмови від надання висновку чи не вирішення поста­влених перед експертом питань є надання порівняльного матеріалу в недо­статній кількості та невідповідної якості:

– обмежена кількість порівняльного матеріалу (зразків почерку чи підпи­су);

– великий проміжок часу між виникненням рукопису, що підлягає дослі­дженню, та зразками;

– рукопис та зразки виконані різними способами: скорописом і друкова­ним текстом, лівою і правою рукою, з виконанням різних типів алфавіту і т.д.

– рукопис чи зразки надані у вигляді копій (особливо факсових, електро-фотографічних та інших, отриманих за допомогою сучасних технічних засобів відтворення зображень), якість яких незадовільна, за рахунок чого втрачена бі­льша кількість ідентифікаційних ознак.

– після виконання рукопису стан здоров’я особи, що перевіряється, різко змінився, а зразки почерку отримані в момент цієї зміни.

– документ виконаний у незвичайному для пишучого стані (під дією нар­котичних препаратів, у стані алкогольного сп’яніння і т.д.), і немає відповідних зразків.

Експертиза почерка та підпису по копії.  Дослідження електрофотокопій (ксерокопій, але в процесуальних документах доцільно використовувати слово електрофотокопії).

При дослідженні електрофотокопій (ксерокопій) неможливо вирішити питання стосовно факту технічної підробки підпису, тому експерт в висновку досліджує зображення підпису.

Вимоги до порівняльного матеріалу такі самі, як вищезазначені. Але необхідно зазначити, що електрофотографічні копії мають бути чіткі, якісні і виконані у одному масштабі до оригіналу документа.