Дослідження рукописних текстів, виконаних навмисно зміненим почерком у межах скорописних форм букв.
Зміна почерку незалежно від того, чи є вона навмисною, чи ні, завжди пов’язана зі зміною сформованої навички письма у особи, що пише. В залежності від факторів, які впливають на зміну почерку (свідоме викривлення, наслідування почерку іншої особи, хвороба, різні тимчасові умови) навички письма змінюються у більшій або меншій мірі. Ступінь викривлення ознак при цьому залежить як від характеру умов, які впливають на очерк, так і від стійкості й варіаційності почерку виконавця.
Однак повного руйнування системи навичок, які визначають стереотипність системи рухів при письмі, як правило, не відбувається. Стереотипність у більшій або меншій мірі зберігається. У зв′язку з цим у рукописах, які виконані зміненим почерком, у тому числі й зміненим навмисно, відображаються ознаки звичайного почерку виконавця, що дає моживість його ідентифікувати.
Саме завдяки наявності незмінених ознак дослідження навмисно зміненого почерку базується на загальних положеннях методики почеркознавчого дослідження.
Разом із тим при дослідженні рукописів, виконаних із навмисною зміною почерку, є особливості, які пов′язані головним чином із вивченням і оцінкою ознак. Це визначає необхідність вирішення ряду додаткових питань, яких немає при дослідженні звичайного незміненого почерку, а саме: встановлення видів зміни почерку, визначення ступеня зміни й збереження в стійкому стані ознак почерку, вивчення впливу зміни одних ознак на зміну інших.
Основні види зміни почерку у межах скорописних форм букв і ознаки, що їх характеризують
Як показує експертна практика, основними видами зміни почерку у межах скорописних форм є зміна однієї з таких ознак:
1) напрямок згинальних рухів при виконанні основних елементів букв відносно лінії письма (нахил);
2) виробленість почерку;
3) загальна будова почерку (зокрема наслідування шкільним прописам);
4) протяжність рухів по вертикалі;
5) протяжність рухів по горизонталі;
6) ступінь зв′язності рухів;
7) деякі окремі ознаки.
Найбільш розповсюдженим видом зміни почерку є його викривлення шляхом зміни напрямку згинальних рухів при виконанні основних елементів букв.
Зміна нахилу є найбільш легким для особи, що пише, способом викривлення свого почерку, оскільки вказана ознака не відноситься до числа стійких.
У зв′язку з цим зміна нахилу почерку спостерігається в основному на протязі всього рукопису. Тільки в окремих словах і навіть частинах слів, головним чином у кінцевих буквах може проявитися нахил, властивий незміненому почерку виконавця.
У більшості випадків нахил міняється з правопохилого на вертикальний; досить часто – з правопохилого на лівопохилий, рідше – з вертикального на лівопохилий й з лівопохилого на правопохилий або вертикальний.
У результаті зміни нахилу незалежно від бажання особи, що пише, відбуваються деякі зміні й взаємопов′язаних із нахилом інших як загальних, так і ряду окремих ознак почерку.
При цьому протяжність по вертикалі, як правило, збільшується, зв′язність і темп рухів знижуються, протяжність по горизонталі зменшується.
Вказані зміни загальних ознак почерку звичайно мають місце незалежно від виду зміни напрямку рухів.
На навмисну зміну викривлення почерку шляхом зміни напрямку рухів при виконанні основних штрихів (нахилу) вказують ступінчата форма лінії письма у рядку ( при переході з правопохилого на лівопохилий), нестійкий напрямок рухів у основних елементах на протязі всього тексту або в окремих словах і буквах поряд із збереженням ознак, які властиві звичайному почерку виконавця тексту.
Навмисна зміна виробленості почерку завжди виражається в її зниженні, тому що підвищити ступінь виробленості за невеликий проміжок часу без тривалого тренування неможливо.
Про навмисне викривлення у даному випадку свідчить зовнішній вид почерку, який нагадує маловироблений. Звичайно такий почерк характеризується уповільненими рухами, порушенням виду з′єднання, появою звивистих штрихів. Поряд із цим у окремих частинах тексту зберігається висока та середня виробленість, швидкий темп, звичні ступінь зв′язності і протяжність рухів по вертикалі й горизонталі.
Разом з виробленістю у ряді випадків виконавець змінює й ознаки писемної мови. Це частіше за все проявляється у викладені тексту спрощеними, іноді неправильно побудованими реченнями або ж у навмисному допущенні граматичних помилок.
Зміна загальної будови почерку виражається одночасно у зміні ряду його ознак: темпу письма, напрямку рухів при виконанні основних елементів, протяжності рухів по вертикалі й горизонталі, ступені зв′язності рухів, а також виробленості почерку. При цьому округлий почерк змінюється на кутовий (або навпаки), темп письма знижується, напрямок рухів при виконанні основних елементів частіше за все стає нестійким, ступінь виробленості частково знижується.
Зміни протяжності рухів по вертикалі і горизонталі, ступеню зв′язності можливі в двох варіантах: протяжність рухів по горизонталі частіше зменшується, рідше – збільшується; зв‘язність – частіше знижується, рідше – підвищується; протяжність рухів по вертикалі частіше збільшується, рідше – зменшується.
Поряд із цим будова почерку викривляється за рахунок значних змін окремих ознак: суттєво міняється будова букв, деякі букви виконуються з наслідуванням друкованому шрифту; нерідко спостерігаються вигадливі початки й закінчення букв.
На викривлення загальної будови почерку вказують: уповільненість темпу, зниження ступеня виробленості, що виявляється у наявності деформованих букв, нестійкості напрямку рухів при виконання основних елементів, ступені зв′язності рухів, нерівномірності протяжності рухів по вертикалі й горизонталі.
Одним із видів зміни загальної будови почерку є виконання тексту з наслідуванням шкільними прописам. У практиці проведення експертиз такі випадки одиничні, що свідчить про те, що повернення до письма за шкільними прописами є утрудненим.
Цей вид викривлення полягає у тому, що особа хоче відтворити, частіше за все по пам′яті, форми букв у відповідності зі шкільними прописами. Такий почерк характеризується уповільненим темпом, збільшеною протяжністю рухів по вертикалі, заміною злитого виду з′єднання таким, що примикає, збільшенням протяжності рухів по горизонталі. Характерним є посилений, диференційований натиск пера у штрихах.
Слід мати на увазі, що в судовій і слідчій практиці бувають випадки не тільки викривлення почерку шляхом зміни будови, але й маскування його шляхом переходу на інший (звичний) варіант почерку, яким володіє певна особа.
Викривлення почерку за рахунок зміни протяжності рухів по вертикалі може виражатися у її збільшенні або зменшенні. Цей вид навмисної зміни почерку частіше за все зустрічається у “чистому вигляді” ( почерк змінюється за рахунок зміни тільки протяжності рухів по вертикалі і значно рідше – коли одночасно змінюються й інші загальні ознаки). При викривленні почерку шляхом збільшення протяжності рухів по вертикалі іноді спостерігається зменшення ступеня зв′язності й збільшення протяжності рухів по горизонталі.
При зменшенні протяжності рухів по вертикалі іноді спостерігається зменшення зв′язності й протяжності рухів по горизонталі.
Викривлення почерку шляхом зміни протяжності рухів по горизонталі виражається у збільшенні або зменшенні співвідношення відстаней між буквами й словами; при цьому протяжність звичайно збільшується й рідше зменшується.
Збільшення протяжності рухів по горизонталі частіше супроводжується зміною ступеня зв′язності й протяжності рухів по вертикалі й рідше – напрямку рухів при виконанні основних елементів. При цьому зв′язність почерку й протяжність рухів по вертикалі, як правило, збільшуються.
При зменшенні протяжності рухів по горизонталі іноді змінюється темп письма (уповільнюється), напрямок рухів при виконанні основних елементів, ступінь зв′язності, протяжність рухів по вертикалі.
Викривлення почерку за рахунок зміни ступеня зв′язності рухів частіше виражається в її зменшенні. Супутніми є зміни протяжності рухів по вертикалі й горизонталі ( у бік їх збільшення).
Про викривлення почерку за рахунок зміни зв′язності свідчить те, що при загальній низькій зв′язності окремі букви або їх сполучення виконуються з високим ступенем зв′язності.
Викривлення почерку шляхом зміни окремих ознак полягає частіше за все у викривленні загальної будови окремих букв. На це вказує наявність у тексті нових форм букв (частіше вигадливих) порядіз стійким збереженням звичайних варіантів окремих букв.
Слід мати на увазі, що при так званому компетентній зміні почерку (тобто усвідомленому й вмілому викривленні свого звичайного почерку з метою перешкодити ідентифікації) спосіб зміни ознак може залишатися постійним для кожної особи в межах певного рукопису. Іноді на протязі довгого часу спосіб зміни ознак почерку однаковий у різних рукописах. У той же час виконавцям всеж таки не вдається зберегти звичний темп письма і координацію рухів. У текстах спостерігаються ознаки штучного виконання, що дозволяє встановити навмисне викривлення почерку.
Стійкість ознак почерку при навмисній його зміні
При зміні напрямку рухів при виконанні основних елементів букв (нахилу), як уже зазначалося, у ряді випадків змінюються і інші загальні ознаки почерку – темп письма (уповільнюється), протяжність рухів по вертикалі (звичайно збільшується), зв′язність почерку (як правило, знижується), протяжність рухів по горизонталі (зменшується). При переході з правопохилого на лівопохилий почерк змінюється форма лінії письма (прямолінійна на ступінчасту).
У той же час стійко зберігаються ступінь виробленості, округлість (кутастість) почерку, характер натиску.
При любій зміні нахилу більшість окремих ознак зберігається. Зміни стосуються невеликої кількості букв, причому самі вони, як правило, не зовсім стійкі: частіше за все з′являються нові варіанти букв при одночасному збереженні колишніх. Деякі букви, в основному ті, які складаються з овалів або півовалів (а,д,б,ю,о,е,с,з), залишаються без суттєвих змін.
Стійкими ознаками є:
а) загальна будова букв.
Прописні букви Г, П, Т замінюються іноді рядковими; прописні букви Х, які складаються з двох півовалів, при зміні нахилу виконуються у вигляді двох прямолінійних елементів, які перетинаються; “д”, яке виконується у звичайному почерку з надрядковим елементом, у зміненому виконується з підрядковим штрихом; “т” трьохелементні замінюються двохелементними; букви “ш” із підрядковим штрихом виконуються без нього. Іноді зміни носять протилежний характер: двохелементні “т” замінюються трьохелементними тощо;
б) складність рухів при виконанні букв і їх елементів.
Зміни зводяться лише до появи попередніх штрихів, які відсутні у звичайному почерку, або до зникнення таких штрихів у зміненому почерку;
в) форма й напрямок рухів при виконанні заключних елементів букв (особливо це проявляється при написанні других і третіх елементів прописних букв П, Н, В,,А, К, М)Часто спостерігається зміна форми рухів при виконанні заключних частин перших основних елементів у прописних буквах.
У ряді випадків міняється напрямок рухів при з′єднанні першого й другого елементів букв М, м, Л, л, частіше з лівоокружного на правоокружне, в буквах у, Д, З – при виконанні перших елементів (їхніх початкових частин) – округлі правоокружні рухи замінюються кутовими лівоокружними, в буквах у, щ правоокружні рухи при виконанні підрядкових елементів переходять у лівоокружні або майже прямі рухи; лівоокоружні рухи при написанні букви “ь” замінюються правоокружними, лвоокружний рух при виконанні рядкового елемента букви “р” замінюється правоокружним. Елементи букв М, Л, м, л, які виконувалися у звичайному почерку розгинальними рухами, у зміненому виконуються згинальними;
г) відносна протяжність рухів по вертикалі при виконанні елементів букв;
д) протяжність і форма рухів при виконанні розділових знаків і переносу та їх місцезнаходження;
е) ступінь зв′язності рухів при з′єднанні елементів
У багатьох буквах зв′язність елементів, як правило, не змінюється. Зміни полягають головним чином у тому, що прописні й рядкові букви, які у звичайних почерках виконувалися без відриву пера від паперу (не враховуючи надрядкових штрихів букв Б, П, п, т), у випадках зміни напрямку рухів при написанні основних елементів букв виконуються з перервами рухів, частіше за все після першого штриха. Спостерігається зниження зв′язності штрихів у буквах.
До числа нестійких ознак при зміні напрямку рухів при виконанні основних елементів відносяться: розміщення точок початку й закінчення рухів у буквах відносно одна одної, розміщення точок перетинання рухів.
При зміні виробленості почерку спостерігається зниження ступеня зв′язності й уповільнення темпу письма, у деяких випадках змінюється напрямок рухів при виконанні основних елементів. Уповільнення темпу призводить до виразності ознак, характерних для незвичайних умов письма. Напрямок рухів стає нестійким.
Стійкими є розмір і форма полів, розміщення розділових знаків. Із окремих ознак почерку найбільш частим змінам піддаються загальна будова букв, форма рухів при виконанні заключних елементів букв, ступінь зв′язності елементів букв. Як правило, не піддаються змінам прості за будовою букви О, З, о, С, с, г, е.
При зміні загальної будови почерку знижується темп письма й зв′язність. Напрямок рухів при виконанні основних елементів бук стає нестійким, збільшується кутастість почерку, рідше – округлість, зменшується протяжність рухів по горизонталі. Суттєво змінюється загальна будова букв: з′являються ускладненні, а в ряді випадків повністю деформовані букви, окремі букви нагадують друковані.
Окремі ознаки при зміні загальної будови почерку підлягають особливо значному викривленню, однак рідше вони мають місце у буквах простої будови.
При зміні загальної будови почерку змінюється також форма рухів при виконанні заключних елементів букв, розміщення точки закінчення руху.
Характер змін почерку пов′язаний із особливостями звичайного почерку. Так, наприклад, якщо у звичайному почерку є окремі елементи вигадливості, то при зміні будови почерк стає в цілому вигадливим. Якщо у почерках деяких осіб спостерігається недбалість при виконанні окремих букв, є одиничні поправки, то у зміненому почерку ця недбалість виражена більш яскраво.
До числа стійких ознак при зміні загальної будови почерку відносяться: наявність полів, їх розмір і форма, напрямок лінії письма, розміщення розділових знаків відносно лінії письма.
У випадках зміни загальної будови почерку шляхом наслідування шкільним прописам ( при умові, що почерк за загальною будовою нагадує шкільний) виробленість його залишається досить високою, значно вищою, ніж у школяра, хоча має місце зниження виробленості у порівнянні із звичним почерком даної особи. Такі ознаки, як викривлені деформовані букви, нерівномірні протяжності рухів по вертикалі, напрямку рухів при виконанні основних елементів букв тощо відсутні. Рухи автоматизовані, однак темп письма знижується, у тексті у першу чергу зникають ті варіанти, які характерні для швидкого темпу; багато букв, цифр, розділових знаків виконується за прописами. Якщо в інших випадках зміни почерку натиск майже не змінюється, то при переході на шкільний почерк натиск підсилюється й стає більш диференційованим. Протяжність рухів по вертикалі і горизонталі збільшується, ступінь зв′язності знижується.
Такі ознаки, як напрямок рухів при виконанні основних елементів букв (нахил), наявність (відсутність) полів, їх розмір і форма, напрямок ліній рядків, розмір інтервалів між словами, розміщення розділових знаків, звичайно не змінюються.
Із окремих ознак почерку найбільшим змінам підлягають будова букв і ступінь зв′язності рухів.
Зміна ознак при наслідуванні шкільному почерку залежить від загальної будови почерку. Якщо почерк спрощений або ускладнений, зміна ознак буде більш значною; це зв’язано з тим, що простий почерк за конструкцією букв більш близький до форм шкільних прописів.
Зміна протяжності рухів по вертикалі й горизонталі та ступеню зв′язності рухів.
Поряд із зміною протяжності рухів по вертикалі нерідко викривляються й інші загальні ознаки – ступінь зв′язності , протяжність рухів по горизонталі, а іноді й напрямок рухів при виконанні основних елементів букв (нахил).
Збільшення протяжності рухів по вертикалі супроводжується зниженням ступеню зв′язності й збільшенням протяжності рухів по горизонталі. При зменшенні протяжності рухів по вертикалі спостерігається зменшення протяжності рухів по горизонталі, уповільнення темпу письма. Уповільнення темпу у свою чергу призводить до зникнення скорописних спрощень у почерку. Інші загальні ознаки звичайно стійкі. Окремі ознаки, як правило, не змінюються. Зміна окремих ознак ( якщо вона є) проявляється частіше за все у викривленні форми рухів: при виконанні заключних і початкових елементів букв, а також при з′єднанні їх між собою.
Рідше змінюється будова букв, розміщення точок початку й закінчення рухів і форма рухів при виконанні початкових і заключних елементів.
Як вже відмічалося, викривлення почерку за рахунок зміни протяжності рухів по горизонталі спостерігається звичайно у бік її збільшення. При цьому знижується ступінь зв′язності й збільшується протяжність рухів по вертикалі. Інші загальні й окремі ознаки звичайно суттєвих змін не мають. Викривлення окремих ознак виникає за рахунок зміни форми рухів при виконанні букв, з′єднанні елементів букв, спрощенні початкових елементів букв.
У випадках зміни ступеня зв′язності (звичайно у бік зниження) спостерігається збільшення протяжності рухів по вертикалі й горизонталі. Інші загальні і окремі ознаки при зниженні ступеня зв′язності суттєво не змінюються. Зміна окремих ознак почерку звичайно виражається у викривленні форми рухів при виконанні та з′єднанні букв і їхніх елементів.
Слід зазначити, що в текстах, виконанихіз зміню загальних ознак почеру, навіть у тих випадках, коли деякі окремі ознаки змінюються, як правило, зберігаються звичайні варіанти букв, що в значній мірі полегшує ідентифікацію особи.
У разі зміні деяких окремих ознак загальні ознаки суттєво не змінюються. Із окремих ознак найчастіше змінюються: будова букв і їхніх елементів, форма рухів при з′єднанні букв і їхніх елементів. Це відноситься частіше до прописних, ніж до рядкових букв. Поряд із появою нових варіантів деяких букв у змінених почерках стійко зберігаються звичайні варіанти букв, тому що виконавцеві, як правило, не вдається змінити ту чи іншу ознаку на протязі всього тексту.
При компетентній зміні почерку зберігаються нехарактерні особливості загальної будови почерку, а також виробленість. Стійкий натиск, а також ознаки просторової орієнтації рухів. Часто залишаються повністю варіанти звичайного почерка навіть при появі нових варіантів.
Як правило, найбільш стійкими ознаками, які мають значення для ідентифікації виконавця є: відносні протяжність рухів по вертикалі при виконанні рядкових і підрядкових елементів букв; форма рухів при з′єднанні букв б, в, о з наступними; складність рухів при виконанні деяких букв, які починаються завитками; відносна протяжність рухів при виконанні основних штрихів; ступінь зв′язності рухів при виконанні букв, причому зберігається розміщення точок перетину рухів і їхнього приєднання. Слід враховувати, що особи, які компетентні у змінені почерку, можуть стійко змінювати на протязі усього тексту лише декілька окремих ознак, зберігаючи при цьому більшість ознак свого почерку.
У той же час у деяких викривлених почерках можуть мінятися: загальна будова почерку, ступінь виробленості почерку, темп письма, місцезнаходження точок початку рухів у овалах, форма рухів при виконанні заключних елементів ряду букв,відносна протяжність рухів при виконанні першого й другого елементів деяких букв.
Але навіть при значних змінах почерка окремі ознаки залишаються досить стійкими: натиск і ознаки просторової орієнтації фрагментів рукопису й рухів, якими вони виконуються. У ряді випадків зберігаються окремі ознаки: будова букви у цілому, форма рухів при виконанні букв, їхніх початкових та заключних штрихів, розміщення точок початку й закінчення рухів, форма рухів при з′єднанні елементів, розміщення точок приєднання рухів при виконанні елементів букв, відносна протяжність при виконанні елементів букв. Стійкість деяких окремих ознак виявляється переважно по відношенню простих за будовою букв.
У маловироблених почерках ознаки при навмисному викривленні суттєвим змінам не підлягають.
Особливості методики дослідження текстів, виконаних навмисно зміненим почерком.
При дослідженні текстів, виконаних навмисно зміненим почерком, експертом перш за все повинний бути встановлений сам факт і вид викривлення.
Слід, по можливості, визначити, чи компетентний виконавець у змінюванні почерку.
Потім, враховуючи наявність у рукописах, виконаних викривленим почерком, двох груп ознак – змінених і таких, що залишилися без змін, – експерт повинний їх розмежувати. Це необхідно як для наступного порівняльного дослідження, так і для правильної оцінки нерівноцінних за ідентифікаційним значенням ознак.
У подальшому дослідження проводиться за встановленими групами ознак. Основна увага приділяється фрагментам рукописів, які виконані звичайним, незміненим почерком. Для виявлення таких ділянок необхідно послідовно вивчати весь текст.
Практика криміналістичної експертизи почерка свідчить, що при достатньо великому тексті, ближче до його кінця, ознаки звичайного почерку проявляються у більшій мірі, ніж на початку та в середині.
Велику увагу при визначенні фрагментів тексту, виконаних звичайним почерком, потрібно звертати на виявлення ознак, які вказують на автоматизовані рухи при письмі. З цією метою вивчаються такі ознаки: рівність, чіткість штриха, визначеність його напрямку, відсутність слідів тремтіння, зупинок пера тощо. Наявність слідів тремтіння, зупинок пера, нечіткість, нерівність штрихів вказують на сповільнене письмо, відсутність їх – на звичайне. Ознаки уповільненого і звичайного письма повинні враховуватися при дослідженні рукописів, виконаних із любим видом викривлення почерку. Необхідно також, щоб ознаки, які свідчасть про автоматизм письма, не були одиничними, а повторювалися на протязі тексту.
Крім ознак автоматизму письма, з метою виявлення фрагментів рукописів, виконаних звичайним почерком, вивчаються й інші ознаки. Так, якщо є підозра написання рукопису зі зміною правонахильного напрямку рухів при виконанні основних елементів букв, про звичайний напрямок рухів свідчать фрагменти рукопису з правонахильним (прямим) напрямком рухів і рівною формою рядка.
При дослідженні текстів, які мають ознаки зниження виробленості, беруться до уваги вид рухів при з′єднанні елементів букв, наявність або відсутність спрощених з′єднань.
Якщо у фрагментах тексту зустрічаються ознаки зв′язного письма, спрощені з′єднання, це свідчить про високовироблений почерк. Про високу виробленість свідчать також наявність варіаційності окремих ознак, ”рефлекторні” початки й за кінчення букв, звичайні, недеформовані форми букв.
Оскільки викривлення будови почерку пов′язано зі зниженням його виробленості, у фрагментах звичайного почерка у рукопису, виконаному з навмисною зміною будови почерку, виявляються ознаки високої виробленості, а також стійкий напрямок рухів при виконанні основних елементів, рівномірна протяжність рухів по вертикалі ій горизонталі, ступінь зв′язності рухів.
При викривленні шляхом наслідування шкільному почерку у рукописах на звичайний почерк виконавця можуть вказувати швидкий темп, злитий вид з′єднання букв і їхніх елементів, відсутністьдиференційованого натиску у штрихах, а також наявність букв, які відрізняються за будовою від букв прописів.
У фрагментах тексту, виконаних звичайним почерком без зміни протяжності рухів по вертикалі, протяжність рухів у залежності від характеру викривлення буде більшою або меншою у порівнянні з протяжністю у викривлених знаках. У випадку зміни протяжності рухів по вертикалі у невикривлених фрагментах у порівнянні з викривленими часто спостерігається більш високий ступінь зв′язності й менша ( при збільшенні протяжності по вертикалі) або більша (при зменшенні протяжності по вертикалі) протяжність рухів по горизонталі.
Фрагменти рукописів, виконаних без викривлення протяжності рухів по горизонталі, характеризуються відносно високою зв′язністю (за рахунок збільшення протяжності рухів) або середньою зв′язністю (при зменшенні протяжності рухів по горизонталі). У останньому випадку у невикривлених фрагментах рукопису відсутні ознаки уповільненості рухів.
При дослідженні текстів, у відношенні яких відомо, що вони виконані з викривленням ступеня зв′язності почерку, слід мати на увазі, що у фрагментах із звичайним почерком зв′язність буде більш або менш високою у порівнянні з викривленими.
У фрагментах текстів, виконаних звичайним почерком без зміни окремих ознак, відстутні незвичайні, деформовані букви та їхні сполучення.
Крім фрагментів рукописів, у яких відсутні ознаки викривлення почерку, обов′язково досліджуються й частини текстів, виконанізі зміною ознак. Послідовно порівнюютьсявсі ідентифікаційні ознаки, але увага акцентується на стійких (по видах викривлення) ознаках.
При дослідженні текстів, виконаних навмисно викривленим почерком, у змінених фрагментах враховуються також і нестійкі ознаки, які змінилися. Порявняння цих ознак проводиться не лише зі зразками звичайного вільного та експериментального почерка підозрюваного, але йзі спеціально відібраними експериментальними зразками. Звертають увагу на повторюваність змінених ознак, яка свідчить про їхню стійкість при письмі викривленим почерком. Частіше це буває при компетентній зміні почерку. Іноді повторюваність змінених ознак спостерігається у рукописах, виконаних у різні проміжки часу. У той же час почерк у різні періоди часу може змінюватися по-різному. Ці обставини повинні враховуватися при оцінці розбіжностей у текстах, виконаних у різний час.
З урахуванням повторення виконавцем одного з раніш застосованих способів викривлення почерка при дослідженні текстів, виконаних зміненим почерком, експерт повинний мати зразки зміненого почерку підозрюваної особи, які виконані у декілька прийомів, по можливості зі значним розривом у часі.
У практиці відомі випадки, коли виконавець тексту, який має декілька варіантів почерку, при необхідності використовує один з них. Це потрібно враховувати експерту, який повинний запросити у слідчого (суду) відповідні зразки почерку.
Після дослідження у змінених фрагментах ознак почерку, які повторюються, встановлюються співпадіння або розбіжності змінених ознак почерку, які зустрічаються одинично. Ідентифікаційна значимість таких ознак визначається у сукупності з усіма іншими співпадаючими ознаками чи такими, що розрізняються.
Особливості підготовки матеріалів для експертизи викривлених почерків
Знання видів викривлення почерку й особливостей методики їхнього дослідження необхідно не тільки для експертного дослідження текстів, але й для правильної підготовки порівняльних матеріалів.
У тих випадках, коли у досліджуваному рукописі є ознаки, які дозволяють визначити вид викривлення почерка, необхідно, крім вільних і звичайних експериментальних, відібрати, по можливості, спеціальні зразки, які за характером змін були б такими ж, як і досліджувані документи. Так, коли текст містить ознаки зміни протяжності рухів по вертикалі, необхідно запропонувати виконавцевів 5-7 експериментальних зразках відповідно змінити протяжність рухів. Якщо у досліджуваному документі є зміни загальних ознак, слід запропонувати виконавцеві виконати зразки з відповідною зміною почерку. Перемальовування підозрюваним досліджуваного документу неприпустимо.
Експериментальні зразки почерка як і звичайні, так і спеціальні з відповідною зміною ознак повинні представляти собою тексти, по можливості, схожого словарного складу з досліджуваним документом, і виконуватися під диктування або у вигляді вільного викладення.
При підборі вільних зразків необхідно виявити всі варіанти почерка підозрюваної особи.