Дослідження текстів, виконаних незвичною до письма (лівою) рукою

Дослідження текстів, виконаних незвичною до письма (лівою) рукою, відноситься до найбільш складних випадків судово-почеркознавчої експертизи.

Це обумовлено незвичністю об′єкту дослідження та складністю дослідження подібних почерків.

Незвичні для особи, що пише, умови (переміна пишучої руки, відсутність навичок письма лівою рукою, психічний стан особи у момент виконання рукопису тощо) примушують її свідомо контролювати процес письма. Все це у значній мірі позбавляє таке письмо автоматизованості.

Такий почерк слід відрізняти від почерку лівши; почерків осіб, що однаково володіють письмом лівою та правою рукою; осіб, що до певного часу писали лівою рукою, а потім перейшли на праву; осіб, у яких не діє або відсутня права рука.

Загальним для всіх вказаних випадків є  те, що рукописні тексти виконуються більш-менш автоматизованими рухами. В них відсутні або проявляються у незначній кількості ознаки незвичайного виконання, які виникають при переміни пишучої руки з метою маскування почерку.

Дослідження подібних почерків практично не відрізняється від звичайного почеркознавчого дослідження. Певні особливості є лише у тому, що у всіх випадках дослідження доцільно порівнювати із рукописами, що виконані як правою, так і лівою рукою.

Почерк лівої руки при відсутності навичок письма цією рукою є  своєрідно викривлений у більшій чи меншій мірі звичайний почерк.

До числа ознак, що характеризують почерк лівої руки при відсутності навичок письма цією рукою відносяться різні види прояву “дзеркальності”.

• Одна або декілька однойменних або різнойменних букв або цифр виконуються повністю дзеркально. В основному це букви “а”, “б”, “в”, “д”, “о”, рідше “е”, “з”, “г”, “м”, “н”, “р”, “с”, “ш”, “у”, “ь”, “я”.

• Одна або декілька однойменних або різнойменних букв або цифр виконуються частково дзеркально: а) буква починається нормально, а наступні її елементи виконуються дзеркально; б) буква починається дзеркально, а наступні її елементи виконуються нормально. В основному це букви “б”, “в”, “г”. Слід зазначити, що іноді поверх буки, що виконана дзеркально виконується буква нормальної форми чи буква або її частина, яка виконана дзеркально закреслюється, а буква нормальної форми виконується поруч.

• Додаткові надрядкові штрихи над буквами “т”, “п”, “й”, підрядковий штрих під буквою “ш”, знаки дефісу, тире й переносу виконуються рухами справа наліво.

• Коми виконуються рухами зліва направо.

• Надрядково-покривні елементи у таких буквах як “Г”, “Б”, “П”, “Т”, виконуються рухами направо донизу. Але, звичайно ця ознака є не тільки результатом дзеркальних рухів лівої руки, але й низької координації рухів при письмі.

• Заключні елементи букв надмірно подовжуються або при їх виконанні початковий напрямок руху у кінці змінюється у протилежний бік.

• При загальному напрямку рухів (лівоокружному або правоокружному) буква здається створеною мовби із окремих частин, кожна з яких виконана у зворотному напрямку від заданого. У результаті у почерку з′являються зломи, рідше звивистість, ретуш – ознаки, подібні до ознак уповільненого або повільного темпу на протязі усього тексту.

Прояв ознак, відмічених у пунктах 6 та 7, пов′язаний з відсутністю навички і характером рухів лівої руки при письмі і тому не залежать ні від ступеню виробленості (високий, середній, нижчий за середній), ні від будови звичайного почерку (проста, спрощена, ускладнена) кожної конкретної особи.

Зломи, звивистість у почерку лівої руки проявляються в основному в овальних, півовальних, петльових,  дугових елементах букв і прямих штрихах (початкові, з′єднувальні, заключні елементи букв), які виконуються, як правило, привідними рухами і потребують при письмі  доцентрових рухів лівої руки.

Зломи та звивистість у штрихах, що відводяться, спостерігається рідше.

Звивистість у штрихах (“тремтячі” штрихи) зустрічається не у всіх осіб і лише в окремих елементах однієї або декількох однойменних або різнойменних букв на протязі всього тексту.

Зломи з′являються у всіх випадках незвичного письма лівою рукою і є одною із основних і найбільш характерних ознак ліворучного почерку.

Відсутність необхідних рухових навичок (особливо необхідної координації рухів), своєрідність рухів при письмі лівою рукою призводить до того, що, крім відмічених ознак, у ліворучному почерку спостерігаються ще й такі:

• Нестійкість або нерівномірність загальних ознак почерку, як наслідок недостатньої координації рухів: різні розміри букв у слові, елементів у буквах, різні розміри букв у окремих словах; різна розстановка букв і елементів (одна буква виконана близько до попередньої, інша – на значній відстані); різне положення подовжніх осей (як правило, рукопис виконується з лівим нахилом, проте зустрічається і правий і вертикальний); різна зв’язність (при загальній низькій зв′язності, коли  у більшості слів безперервно виконується 2-3 букви, в окремих словах можуть бути зв′язані 4-9 і більше букв).

• Як правило, у більшості випадків не змінюється інтенсивність натиску при переході від початкових елементів до основних, від основних до з′єднувальних, заключних штрихів. Загальна ширина штрихів у порівнянні зі звичайним почерком збільшується. Виключення складають почерки осіб, які звичайно пишуть із дуже сильним натиском. У цих осіб при письмі лівою рукою ширина штрихів зменшується.

• Різна будова однойменних букв (наявність спрощених і ускладнених варіантів букв поряд із варіантами, які наближаються до шкільних типових прописів).

• Наявність однієї або декількох букв (частіше за все “н”, “т”) на протязі усього тексту, одного слова або цілого фрагменту ( на початку, усередині або у кінці тексту), які виконані із наслідуванням друкованому шрифту.

• Наявність у тексті букви (букв), яка у одному або декількох словах зв′язується з попередньою або наступною  спрощеними або ускладненими рухами, хоча більшість однойменних букв зв′язані у відповідності з прописом.

• Букви “г”, “ч” виконуються як латинська буква “z”.

• Декілька або більшість крапок у рукопису набувають форму коми, яка розташована подовженою частиною вверх, вниз, вправо, вліво тощо.

• Більшість рядків у рукопису набувають звивисту форму.

Деякі з наведених ознак (зломи, звивистість штрихів, поправка букв після написання, нерівномірні загальні ознаки тощо) зустрічаються й у деяких випадках письма правою рукою у повільному або уповільненому темпі (наприклад, у почерку низького ступеня виробленості, при маскуванні високовиробленого почерку шляхом уповільнення темпу письма).

Тому при дослідженні виникає необхідність у розмежуванні ознак ліворучного почерку  від ознак виконання рукописного тексту уповільненими або повільними рухами при звичайному письмі.

Більша частина загальних ознак  почерку, таких як: розмір, розстановка, нахил букв, зв′язність, натиск при письмі лівою рукою суттєво змінюються і їхня зміна у всіх, хто пише лівою рукою настільки одноманітна, що дозволяє віднести вказані ознаки до групи ознак, що характеризують незвичний ліворучний почерк.

Деяке виключення складають ознаки, які утворюють підгрупу загальних ознак – виробленість та будова.

При переміні пишучої руки темп письма уповільнюється, але у багатьох випадках він залишається достатньо швидким; координація рухів значно знижується. Письмові знаки і з′єднувальні штрихи між ними деформуються і виконуються частинами, у декілька прийомів, таке виконання нагадує елементне письмо. Тому конфігурація більшості букв близька до прописів, проста за формою. Більш за все деформуються букви ускладненої та спрощеної будови. Але поряд із цим особа, що пише, відтворює окремі письмові знаки і їхні сполучення, які є звичними для її звичайного почерку правої руки.

При письмі лівою рукою значні зміни спостерігаються  і в окремих ознаках почерку.

Необхідно розглянути межі і характер зміни окремих ознак при письмі лівою рукою.

Будова письмового знаку.  Як правило у почерку лівої руки зберігаються всі варіанти будови певної букви, які є у звичайному почерку особи. Але їх кількість у почерках різних осіб, які мають однаковий ступінь виробленості та будову почерку, різна. Решта однойменних букв мають будову, яка наближається до прописів.

Безумовно, букви у почерку лівої руки багато у чому відрізняються від тих же букв у звичайному почерку – розмірами, відносним розміщенням елементів письмових знаків, положенням подовжніх осей елементів знаку, формою рухів при виконанні елементів тощо. Тому можна говорити про “переніс” ознаки лише у розумінні загальної будови букви.

Найбільший “переніс” будови письмового знаку спостерігається у почерках простої будови високого та середнього ступеня виробленості, які не відрізняються різноманітністю будови письмових знаків; декілька менший – у почерках, які характеризуються високим ступенем виробленості та спрощеною або ускладненою будовою.

Напрямок рухів при виконанні письмового знаку та його елементів при письмі лівою рукою, як правило, не змінюється. Виключення складають однойменні письмові знаки, які виконані повністю або частково дзеркально. Напрямок рухів у таких письмових знаках у почерку лівої руки протилежний напрямку рухів при виконанні такого ж знаку в звичайному скоропису.

Форма руху при виконанні початкових та заключних елементів букв у почерку лівої руки не змінюється. У тих випадках, коли початкові або заключні штрихи у звичайному почерку мають вигляд певної фігури, то ця фігура зберігається, але з′являються зломи, звивистість, які характерні для ліворучного почерку.

Розміри початкового і заключного елементів, як правило, збільшуються, що обумовлено нерівномірним  збільшенням елементів письмового знака у цілому. Рухи у вигляді попереднього штриха перед першим елементом або заключного штриха після письмового знака значно змінюються.

Найбільш стійкі прості форми рухів при з′єднанні букв, ускладненні та спрощенні зберігаються лише у деяких випадках.

Форма руху при виконанні елементів у вигляді овалу, кола, еліпсу, трикутника у почерку лівої руки змінюється, що пов′язано із наявністю зломів у штрихах.

Ступінь безперервності рухів при з′єднанні букв і елементів (вид з′єднання рухів). У почерку лівої руки замість злитого з′єднання букви та їх елементи виконуються окремими самостійними рухами (вони або примикають, приєднуються один до одного, або виконуються роз’єднаними рухами при наявності між ними інтервалів).  У результаті зовсім змінюється така окрема ознака, як ступінь безперервності рухів при з′єднанні букв та їх елементів.

Розміщення точки початку руху при виконанні букв та їх частин при письмі лівою рукою у більшості варіантів букв не змінюється. Якщо характеризувати цю ознаку по її розміщенню відносно умовного центру письмового знаку (при виконанні письмових знаків та їх елементів, що мають будову, яка близька до конфігурації овалу, кола, півовалу), у почерку лівої руки зберігається відповідно праве, ліве або середнє розміщення точки початку руху відносно умовного центру письмового знаку.

Виключення складають лише варіанти письмових знаків, які повністю або частково виконані дзеркально.

Якщо розглядати розміщення точки початку руху при виконанні письмових знаків відносно лінії рядка та інших частин цього письмового знаку, то у почерку лівої руки ця ознака набуває значних змін.

Розміщення точки закінчення руху при виконанні письмових знаків та їх елементів при письмі лівою рукою зберігається у більшості букв із заключним елементом, якщо розглядати цю ознаку відносно останнього елемента письмового знака.

Якщо розглядати розміщення токи закінчення руху відносно лінії рядка, то її місцезнаходження у почерку лівої руки у більшості разів змінюється.

Взаємне розташування точок початку і закінчення рухів при виконанні письмового знаку, як відомо, обумовлюється розміщенням цих точок відносно лінії рядка та подовжньої осі даного письмового знаку. У більшості випадків характеристика цієї ознаки у ліворучному почерку змінюється.

Взаємне розміщення точок початку і закінчення рухів у письмових знаках, що мають у своєму складі овальні та кругові елементи, у почерку лівої руки у більшості випадків мають незначні зміни у порівнянні із звичайним почерком. Виключення складають випадки, коли овальні та кругові елементи письмового знаку виконані дзеркально.

Розміщення точки з′єднання рухів при виконанні букв і їх елементів відносно лінії письма змінюється суттєво. Це обумовлено тим, що при письмі лівою рукою повздовжні осі письмових знаків знаходяться під різними кутами нахилу до лінії письма, тому заключні й початкові елементи письмових знаків змінюються у розмірах, що нерозривно пов′язано зі зміною розміщення точок з′єднання рухів при виконанні букв.

Розміщення точки з′єднання елементів у буквах, які близькі за конфігурацією до кола або овалу, не змінюється особливо суттєво відносно умовного центру письмових знаків (праве, ліве, середнє, верхнє, нижнє).

Протяжність рухів при виконанні букв і їх елементів по вертикалі. Навичка певної особи виконувати ту чи іншу букву взагалі або у певному сполученні крупніше або дрібніше за розміром, ніж останні букви, або той чи інший елемент більшим або меншим за інші у певній букві зберігається і у рукопису, який виконаний лівою рукою.

Така окрема ознака, як звичні особливості, які характеризують зміну конфігурації букв після їх написання (звична ретуш при написанні певної букви), у почерку лівої руки також проявляється у одиничних або декількох варіантах букви на протязі всього тексту.

Крім того у почерку лівої руки доволі стійкі такі ознаки, як розміщення рухів при виконанні розділових знаків: розміщення крапок і ком відносно останньої букви, наявність та частота переносу слів, розміщення знаку переносу відносно останнього письмового знаку, а також знаку включення до тексту пропущених слів, спосіб нанесення дати, скорочення слів.

Розподіл зусиль (натиск) у процесі руху при виконанні окремих букв, властивий  звичайному почерку, у більшості випадків при письмі лівою рукою змінюється. Викликано це зміною способу тримання пера, своєрідністю рухів лівої руки при письмі.

Разом з тим, слід відмітити випадки зберігання розподілу зусиль при виконання підрядкових елементів таких букв, як “д”, “р”, “у”, “ф”, які являють собою пряму лінію з поступовим яскраво вираженим зменшенням натиску до точки закінчення й різко відрізняються за товщиною штриха від інших елементів даної букви.

Особливості методики дослідження незвичного ліворучного почерку.

Наявність у почерку, який виконаний незвичною до письма  лівою рукою, ознак звичайного почерку передбачає  можливість застосування для його дослідження основних положень методики почеркознавчого дослідження. Наявність же значної групи ознак, які виникли у результаті відсутності навичок письма лівою рукою, недостатньої координації рухів при письмі, які свідчать про сам факт письма лівою рукою, обумовлюють деякі особливості його дослідження на усіх стадіях (роздільне дослідження об′єктів, порівняльне дослідження, оцінка встановлених збігів і розбіжностей) процесу ідентифікації виконавця за почерком.

Криміналістичне дослідження незвичного ліворучного почерку ведеться у двох напрямках:

• встановлення самого факту незвичного письма лівою рукою;
• ідентифікація особи за незвичним почерком лівої руки.

При дослідженні рукопису, у відношенні якого є припущення, щодо виконання незвичним ліворучним почерком, обов′язковим є встановлення факту письма лівою рукою.

Ознаки почерку, які з′явилися у  результаті відсутності відповідних рухових навичок лівої руки, низької координації рухів, характеру рухів лівої руки при письмі, утворюють комплекс для розпізнавання факту виконання рукопису лівою рукою.

Сам по собі факт встановлення виконання рукопису незвичною до письма лівою рукою, незалежно від результатів подальшого дослідження , має по деяких справах  велике значення. Крім того, вивчення й оцінка сукупності ознак, які свідчать про незвичне письмо лівою рукою, дозволяє визначити ідентифікаційну значимість ознак, які не змінилися у ліворучному почерку.

Інформативні ознаки можуть застосовуватися експертами-почеркознавцями для вирішення питання про зміну звично пишучої руки на ліву (чи лівої на праву) не у всіх випадках, а лише при умові виконання ряду умов:

• Об’єктом дослідження може бути лише скорописний почерк. Не правомірно використовувати інформативні ознаки для дослідження навмисно зміненого почерку, наслідування друкованому шрифту, стилізованого письма.

• Ступінь виробленості деаферентованого почерка не може бути вища за середню.

• Підрахунок частот зустрічаємості і інформативності ознак проводився на експериментальному матеріалі – текстах об¢ємом приблизно 320 письмових знаків (приблизно 0,5 сторінки зошитового листа), виконаних незвичною до письма (лівою) рукою. Тому дана методика розрахована перш за все на такі тексти. В разі дослідження більшого за об¢ємом тексту необхідно виділити фрагменти у 320 письмових знаків і при наявності декількох фрагментів досліджувати той, у якому, на думку експерта, найбільш яскраво відображені ознаки письма незвичною (лівою) рукою. Якщо досліджується менший за об¢ємом текст, використання інформативних ознак можливо при яркій їх вираженості на протязі більшої частини цього тексту.

• При виявленні інформативних ознак необхідно враховувати кількість письмових знаків, в яких проявляється дана ознака у почерку: інформативна ознака переважає у почерку і проявляється як загальна чи зустрічається у групі букв і у окремих буквах. Так, якщо вказано, що ознака береться до уваги як інформативна в разі її прояву у всіх або групі букв, та наявність такої ознаки у окремих буквах не враховується, і вона не використовується як інформативна. Якщо у таблиці ознак або при їх описанні такої оговірки немає, ознака вважається інформативною у любому кількісному прояві, включаючи одиничні випадки.

Вирішальне правило розраховане на підрахунок виділених ознак, а також друге уточнене вирішальне правило при наявності такої ознаки – як дзеркальність.

Наступний етап почеркознавчого дослідження розпочинається із визначення можливості певної особи до письма лівою рукою. Це викликано тим, що люди, які звично пишуть правою рукою і мають однаковий ступінь виробленості і будови почерку, мають різну здатність писати лівою рукою. Так, у одних спостерігається швидкий темп виконання і відносно висока координація рухів та найбільш повне відтворення ознак  почерку правої руки, у других ці показники – значно менші, у третіх – майже повністю відстутня координація рухів і майже не  відтворюються ознаки звичайного почерку.

При визначенні здатності до письма лівою рукою враховується ступінь виразності ознак ліворучного почерка.

Розбіжність у здатності писати лівою рукою дозволяє виключити із числа передбачуваних виконавців досліджуваного рукопису ту чи іншу особу незалежно від того, краще або гірше за виконавця досліджуваного рукопису  ця особа володіє лівою рукою.

Ця розбіжність має суттєве значення, тому що особа, яка пише незвичною лівою рукою, обмежена в застосуванні інших способів зміни почерку, що обумовлено особливостями контролю за процесом письма збоку особи, що пише.

Незвичне письмо лівою рукою характеризується відсутністю навичок і автоматизації рухів, тому при виконанні рукопису необхідно постійно корегувати кожний рух.

Однак при виключенні особи з числа передбачуваних виконавців за здатністю писати лівою рукою, необхідно враховувати різні випадкові причини (матеріал письма, підложку, позу при письмі, спосіб тримання пишучого приладу, сильне хвилювання тощо).

Дослідження ідентифікаційних ознак розпочинається з ознак писемної мови й проводиться за тією ж методикою, що і при дослідженні рукописів, які виконані звичайним почерком. Вони у подальшому можуть бути використані для підтвердження характеристики ступіня виробленості звичайного почерка.

Дослідження загальних ознак розміщення доцільно розпочинати з їх вивчення у зразках звичайного почерку передбачуваного виконавця, тому що при письмі лівою рукою багато із них зберігається. Потім вони досліджуються у зразках ліворучного почерку і відмічається їх стійкість або  (при зміні) характер та межі їх змін.

При порявняльному дослідженні ступеню виробленості можливо виключення передбачуваного виконавця з числа виконавців досліджуваного тексту при умові, що почерк лівої руки має високий або середній ступінь виробленості, а почерк правої руки передбачуваного виконавця – низький ступінь виробленості.

Вивчення інших загальних ознак доцільно починати з почерка, яким виконаний досліджуваний документ, тому що вони змінюються у всіх, для кого письмо лівою рукою є незвичним. Потім аналізуються ці ознаки у зразках почерку лівої руки передбачуваного виконавця.

Послідовність вивчення окремих ознак почерку та їх порівняння залежить від об′єму та кількості досліджуваних рукописів. Може бути два варіанти дослідження окремих ознак почерку:

• перший – якщо досліджуваний рукопис великий за об′ємом або декілька рукописів, у яких в наявності більшість букв алфавіту, при цьому однойменні букви зустрічаються як окремо, так і у сполученнях багато разів;
• другий – якщо рукопис за об′ємом незначний.

У першому випадку дослідження окремих ознак почерку доцільно розпочинати з досліджуваного рукопису, що виконаний лівою рукою. Виділяються ознаки та їх сполучання, які відрізняються за будовою від прописів, і такі, що близькі за формою до типових прописів. Стосовно письмових знаків, які відрізняються від прописів, складається розробка окремих ознак та встановлюється їх стійка повторюваність або її відсутність.

Якщо дослідженню підлягають кілька рукописів, то слід провести порівняння проміж собою сукупностей окремих ознак, які проявилися у цих рукописах, і надати оцінку встановленим збігам і розбіжностям. У цій стадії робиться попередній висновок  про те, однією чи різними особами виконані усі досліджувані документи.

Потім вивчаються зразки почерків передбачуваних виконавців, які виконані правою рукою, і в них виділяються ознаки, що стійко повторюються. Ці ознаки заносяться у розробку і поступово порівнюються із тими, що раніше були виділені у досліджуваних рукописах.

При збігу останніх із ознаками почерку тієї чи іншої особи робиться попередній висновок про можливість виконання досліджуваного рукопису цією особою.

Далі досліджуються ідентифікаційні ознаки звичайного почерку, які відобразились у ліворучному почерку особи, відносно якої зроблений попередній висновок. Визначається кількісне співвідношення екземплярів різних варіантів однойменних письмових знаків, у яких збереглися ознаки звичайного почерку, та екземпляри  цих же письмових знаків, у яких дані ознаки змінилися.

Наявність одних і тих же певних ознак у зразках почерку даної особи, які виконані як правою, так і лівою рукою, свідчить про їхню велику стійкість взагалі у почерку особи, що перевіряється.

Порівняльне дослідження окремих ознак звичайного почерку і окремих ознак, які відобразилися у зразках почерку лівої руки цієї ж особи, дозволяє встановити межі та характер змінювання цих ознак.

Виділивши у зразках ліворучного почерку незмінені ознаки і відмежувавши від них ознаки, які  піддалися змінам, можна встановити характер і межі їх змін при письмі лівою рукою перевіряємою особою, виявити ті чи інші змінені ознаки, які стійко повторюються на протязі всього рукописного тексту.

Спочатку проводиться порівняльне дослідження незмінених ознак у досліджуваному рукопису і зразках почерку лівою руки передбачуваного виконавця, надається оцінка збігам або розбіжностям; потім порівнюються змінені ознаки, стосовно яких при вивченні досліджуваного почерку і зразків почерку лівої руки встановлюється стійка повторюваність.

У другому випадку дослідження окремих ознак доцільно розпочинати з вивчення їх у зразках почерку передбачуваного виконавця, які виконані правою і лівою рукою ( у буквах, які містяться у досліджуваному рукопису).

При порівнянні ознак, які не змінилися, може бути встановлено наступне:

1. Наявність у досліджуваному почерку ознак, яких нема у зразках почерка лівої руки даної особи.
2. Розбіжності тих чи інших незмінених ознак у досліджуваному почерку та зразках почерка лівої руки при збігу цілої сукупності ознак.

У цих випадках слід провести порівняльне дослідження  спірного рукопису зі зразками звичайного почерку, тому що ті чи інші ознаки могли не відобразитися внаслідок впливу якихось випадкових причин. Крім того, можливо, ці ознаки рідко зустрічаються і у звичайному почерку цієї особи, тому могли і не проявитися у одному (досліджуваному) рукопису, який виконаний цією особою лівою рукою, і не проявитися у інших рукописах, виконаних нею ж (зразках почерка лівої руки).

Оцінка розбіжностей та збігів ознак. Формування висновків експерта

Кожній з груп ознак, по яких проводиться роздільне та порівняльне дослідження експертом надається оцінка виявлених збігів і розбіжностей.

Підставою для позитивного або негативного висновку служить певна сукупність співпадаючих ознак або таких, що розрізняються.

Оцінка виявленої сукупності ознак та формування висновку – найбільш відповідальний момент у роботі експерта. Вона представляє собою особливу складність, яка потребує глибокого знання положень криміналістичної ідентифікації, теоретичних основ почеркознавчої експертизи, практичного досвіду та наявності  об′єктивних критеріїв оцінки ознак почерку. У дослідницькій частині висновку повинно надаватися чітке  та переконливе мотивування підстав, за яких експерт дійшов того чи іншого висновку.

Об′єм і склад сукупності співпадаючих ознак або ознак, що розрізняються, які є підставою для позитивного або негативного висновку, визначається колом ознак, що містяться у досліджуваному рукописі, й не завжди є рівноцінними.

Останнє пояснюється різницею задач, які стоять перед експертом при обгрунтуванні позитивного і негативного висновку. Коло ознак, що містяться у досліджуваному рукопису, виконаному лівою рукою, залежить від того, які ознаки загальної характеристики звичайного почерку особи, яка виконала досліджуваний рукопис лівою рукою.

Наприклад, раніше вже відмічалося, що негативне вирішення питання про виконання рукопису певною особою лівою рукою можливо на підставі розбіжності ступеня виробленості звичайного почерку виконавця досліджуваного рукопису і передбачуваного виконавця. Однак це можливо, коли звичайний почерк виконавця досліджуваного рукопису є виробленим і має спрощену або ускладнену будову. У цих випадках у рукопису, виконаному лівою рукою, спостерігається великий “переніс” ознак, які свідчать про ступінь виробленості (наприклад, спрощене з′єднання елементів букв і букв проміж собою, виконання яких потребує відносно швидкого темпу тощо).

Відсутність цих ознак у досліджуваному почерку лівої руки ще не свідчить про те, що звичайний почерк виконавця характеризується низьким ступенем виробленості, а може означати наступне:

1) при письмі лівою рукою ознаки почерка даної особи перетерплюють настільки суттєві зміни, що у рукопису не відобразилися письмові знаки спрощеної або ускладненої будови;

2) звичайний почерк виконавця рукопису характеризується простою будовою.

При формуванні і позитивного, і негативного висновку основне значення має (як і при дослідженні звичайного почерку) оцінка встановлених збігів і розбіжностей окремих ознак почерку. Оцінка має певну специфіку і є найбільш складною. Чим менше ознак звичайного почерку збереглося у досліджуваному ліворучному почерку, тим складніше сформувати той чи інший висновок. Нелегко сформувати висновок і у випадках, коли ознаки звичайного почерку відобразилися у почерку лівої руки, але у звичайному почерку письмові знаки прості за будовою.

Для полегшення задачі, зв′язаної з формуванням позитивного чи негативного висновку експерта слід дотримуватись таких рекомендацій:

• Не у всіх випадках письма лівою рукою у рукопису можлива повторюваність незмінених окремих ознак навіть за умови його великого об′єму. Ознаки, властиві звичайному почерку певної особи, відображаються лише в окремих екземплярах однойменної букви (хоча ця буква повторюється багато разів). У таких випадках, а також при короткості досліджуваного запису, стійкість ознак перевіряється у зразках почерка передбачуваного виконавця.

• Та чи інша ознака, властива звичайному почерку, не відображується жодного разу на протязі всього рукопису, що виконаний лівою рукою; письмові знаки у почерку лівої руки мають конфігурації, які близькі до типових прописів. Така розбіжність ознак досліджуваного почерку і ознак почерку, який виконаний правою рукою, може не братися до уваги, якщо у зразках почерку лівої руки також відсутні варіанти, що виконані ускладненими або спрощеними рухами. При цьому найбільшого значення набувають збіги або розбіжності інших ознак (ознаки писемної мови, загальні ознаки, особлива група ознак, які характеризують рукопис, серед яких: спосіб написання дати, спосіб переносу слів тощо), а також збіги або розбіжності змінених окремих ознак, які стійко повторюються у зразках почерку лівої руки та досліджуваному почерку.  Якщо у досліджуваному рукопису букви прості за будовою, а у зразках почерку лівої руки спостерігаються однакові букви ускладненої або спрощеної будови, то така розбіжність може бути покладена в основу негативного висновку щодо виконання досліджуваного рукопису даною особою.

• При цьому слід враховувати варіаційність почерку і варіаційність ознак у звичайному почерку даної особи і оцінку розбіжностей проводити при великій кількості різноманітних зразків звичайного почерку передбачуваного виконавця.

• Ознаки звичайного почерку відобразилися у почерку лівої руки, але у звичайному почерку письмові знаки прості за будовою. У цих випадках спостерігається збіг великої кількості ознак, але їх сукупність не завжди дозволяє дійти позитивного висновку, тому що прості почерки не відрізняються розмаїтістю варіантів, якісна характеристика співпадаючих ознак не виключає можливості наявності такої ж сукупності співпадаючих ознак у почерках інших осіб.

• Оцінка збігів і розбіжностей окремих ознак, як правило, проводиться з урахуванням тих ознак, які стійко збереглися і у зразках почерку, виконаних даною особою лівою рукою, а також особливостей зміни конкретної окремої ознаки у почерку лівої руки.

Визначення ідентифікаційної значимості незмінених ознак проводиться з урахуванням показників ознак, які характеризують почерк у цілому, та варіаційності звичайного почерку передбачуваного виконавця.

Особливості підготовки і оформлення порівняльного матеріалу при дослідженні незвичного ліворучного почерку

Успіх і повнота дослідження, достовірність та категоричність висновків експерта при дослідженнях незвичного ліворучного почерку залежить не тільки від об′єму досліджуваного рукопису і ступеня відображення у ньому ознак звичайного почерку  виконавця документа, але і від кількості та якості наданого слідчими або судовими органами порівняльного матеріалу.

Необхідно надати у розпорядження експерта вільні зразки звичайного почерку, які відповідають за часом виконання, мові, цільовому призначенню, змісту, матеріалу письма досліджуваного рукопису.

У ліворучному почерку, яким виконаний досліджуваний документ, ознаки звичайного почерку підлягають суттєвим змінам і відображуються у більшості випадків лише в одиничних екземплярах однойменних букв. Звідси витікає, що для порівняльного дослідження вільні зразки передбачуваного виконавця повинні надаватися у великій кількості і розмаїтості.

Крім рукописів, які відповідають досліджуваному документу за цільовим призначенням, повинні надаватися і рукописи іншого характеру, різні за ретельністю виконання, але які містять письмові знаки та їх сполучення, що є у досліджуваному рукопису. Це дозволить  експерту  скласти уяву про всі можливі варіанти ознак і варіаційності звичайного почерку передбачуваного виконавця і у процесі дослідження відмежувати у досліджуваному рукопису ознаки, які дійсно змінилися.

Поряд із вільними зразками почерку підозрюваної особи необхідні також експериментальні зразки у вигляді рукописів, виконаних передбачуваним виконавцем звичайним почерком. Вони можуть бути використані з метою встановлення, чи всі рукописи-зразки виконані почерком однієї певної особи.

При дослідженні ліворучного почерку необхідні також експериментальні зразки ліворучного почерку передбачуваного виконавця, які відповідають за змістом досліджуваному документу.

Такі зразки використовуються експертом, по-перше, при оцінці ступеня володіння передбачуваним виконавцем письмом лівою рукою; по-друге, при встановлені ступеня відображення у почерку лівої руки ознак, властивих звичайному почерку даної особи, і ступеня зміни цих ознак; по-третє, при встановлені ознак,  які стійко повторюються у зразках почерку лівої руки, і подальшого їх порівняння з ознаками, які стійко повторюються у досліджуваному ліворучному почерку.

При відборі експериментальних зразків почерку лівої руки слід виходити із того, що вільних таких зразків  немає, тому що особа пише правою рукою. Суттєвим недоліком таких зразків є те, що вони не відповідають досліджуваному документу за часом виконання, а також не виключається можливість їх навмисного викривлення.

Тому для відбору таких зразків слід підготувати спеціальний машинописний текст, який за змістом не співпадає з досліджуваним, але містить у собі всі письмові знаки та їх сполучання, які є у досліджуваному тексті; а також спеціальний машинописний текст, який за змістом повністю співпадає з досліджуваним.

Спеціально підготовлені машинописні тексти необхідні для того, щоб особа, у якої відбираються зразки почерку, виконала рукописи під диктовку, а також шляхом переписування з машинописного тексту, що дозволить виконати текст у тому темпі, на який ця особа здатна при письмі лівою рукою.

У процесі відбору зразків спочатку повинен диктуватися текст, який не відповідає за змістом досліджуваному.

Особа повинна виконувати його правою і лівою рукою по декілька разів із перервою. Потім цей варіант машинописного тесту надається особі для списування.  Текст також виконується правою і лівою рукою декілька разів із перервою ( бажана перерва 1-2 дні).

Наступною стадією підготовки порівняльного матеріалу для проведення почеркознавчої експертизи ліворучного почерку є відбір експериментальних зразків почерку правої і лівої руки у вигляді рукописів, які повністю співпадають за змістом із досліджуваним текстом. Порядок їх відібрання такий же, як і попередній.

Практично експериментальні зразки почерку лівої руки надаються у розпорядження експерта за його ініціативою.

Дослідження текстів, виконаних незвичною до письма (лівою) рукою.

Правильна оцінка встановлених у результаті роздільного й порівняльного дослідження збігів і розбіжностей, обґрунтоване  мотивування висновків експерта, правильність його відповідей на поставлені питання можливі лише при наявності повноцінного у якісному й кількісному відношеннях порівняльного матеріалу.