Дослідження автентичних підписів, виконаних із навмисним викривленням ознак (автопідлог).
Іноді особа з метою надання власному підпису вигляду не автентичного виконує його навмисно викривленим почерком.
Є два основних способи викривлення власного підпису:
а) зміна його загальної будови, яка може бути здійснена шляхом введення нового буквеного та штрихового складу, переміни пишучої руки або наслідуванням “друкованому” шрифту;
б) часткова його зміна при зовнішній схожості шляхом викривлення загальних та окремих ознак.
В разі навмисного викривлення власного підпису відбувається колізія між свідомим бажанням змінити підпис і стійкістю раніше виробленої навички у її виконанні. Така колізія призводить до порушення звичної системи рухів, до їхньої автоматизації.
Дослідження таких підписів пов’язано перш за все з труднощами оцінки встановлених збігів і розбіжностей, а також відмежування їх від ознак, властивих підписам, виконаним із наслідуванням, та таких, що з’явилися у результаті зміни підпису у часі виконання.
Стадії підготовки до експертного дослідження і роздільного дослідження не відрізняються якимись особливостями.
У підготовчій стадії дослідження при встановленні ознак незвичайності письма не вдається виділити ознаки, які давали б підстави стверджувати про наявність автопідлогу чи наслідування. На цій стадії можна лише констатувати наявність ознак незвичайного виконання підпису й припустити можливість автопідлогу або наслідування.
Встановлення автопідлогу або виконання підпису з наслідуванням відбувається пізніше, після порівняльного дослідження підпису і зразків почерку тієї особи, від імені якої значиться підпис.
У стадії порівняльного дослідження основна задача – виділити у досліджуваному підпису сукупності збігів незмінених ознак, яка дала б підставу для висновку про його автентичність. При цьому слід дотримуватися таких вимог: порівняння досліджуваного підпису не тільки зі зразками підпису, але й зі зразками почерку особи, від імені якої значиться підпис; зразки повинні за часом виконання відповідати досліджуваному підпису.
При оцінці збігів і розбіжностей ознак слід враховувати, що найчастіше часткова зміна зовнішнього виду автентичного підпису відбувається шляхом зміни його транскрипції за рахунок скорочення чи збільшення буквеного та штрихового складу; ускладнення чи спрощення елементів; зменшення її стрункості та чіткості. Іноді змінюються й загальні ознаки: переважна протяжність рухів по вертикалі й напрямок рухів при виконання основних елементів букв і штрихів. Це супроводжується уповільненням або прискоренням темпу виконання.
При уповільненні темпу письма звичайно залишаються стійкими такі ознаки: загальні – розміщення підпису відносно бланкового рядка, напрямок лінії підпису, ступінь зв’язності рухів, напрямок рухів при виконанні основних елементів, форма основи підпису; окремі – форма й протяжність рухів при виконанні розчерку, розміщення точок перетину безбуквених штрихів, розміщення точки початку руху при виконанні підпису, форма рухів при виконанні початкових штрихів, відносне розміщення розчерку по вертикалі й горизонталі, співвідношення напрямку руху при виконанні основних елементів.
На стадії порівняльного дослідження при оцінці ознак виникає необхідність відмежувати автентичні підписи, які виконані з уповільненням темпу, від таких, що виконані з наслідуванням.
При виконанні підписів із наслідуванням будуть співпадати, як правило, такі загальні ознаки як транскрипція, переважна протяжність і напрямок рухів, а також деякі окремі ознаки. Поряд із цим з’являються ознаки уповільненості рухів: немотивовані перерви, підмальовки (поправки) елементів, кутастість і звивистість штрихів.
При викривленні власних підписів, які виконані в уповільненому темпі також з’являються ознаки уповільненості рухів: зломи або звивистість прямих штрихів, кутастість овалів. У той же час вони відрізняються від звичайних підписів за транскрипцією, протяжністю рухів по вертикалі й горизонталі. Крім того у таких підписах відсутні необґрунтовані зупинки пишучого приладу або перерви рухів, а також підмальовки (поправки) штрихів.
При прискоренні темпу виконання залишаються стійкими такі ознаки: загальні – ступінь виробленості й координація рухів, переважна протяжність і напрямок рухів, ступінь зв’язності рухів, характер натиску, форма основи підпису; окремі – більшість ознак, які характеризують початкову частину підпису ( монограма та заголовні букви), а також спосіб закінчення розчерку.
При збільшенні або зменшенні штрихів підпису, а також зміні напрямку рухів при виконанні основних елементів із правого на вертикальний більшість ідентифікаційних ознак зберігається.
При зміні нахилу з правого на лівий стійкими залишаються такі ознаки: загальні – транскрипція, розміщення відносно бланкового рядка, ступінь виробленості рухів, ступінь зв’язності; окремі – спосіб початку і закінчення рухів при виконанні підпису, розміщення точки початку руху у підпису ( відносно його першого штриха), співвідношення протяжності рухів при виконанні елементів.
У окремих випадках особи, що викривляють свій підпис, вдаються до зміни окремих ознак почерку, зберігаючи при цьому транскрипцію і загальний вид підпису. Найчастіше змінюються такі окремі ознаки: напрямок рухів при виконанні букв, форми рухів при виконанні над- і підрядкових штрихів, рядкових овалів (вони стають більш кутастими й більшого розміру), розміщення точок початку й закінчення рухів у незв’язаних між собою буквах, а також початкових штрихів букв. Однак не завжди можна визначити, чи є зміни окремих ознак наслідком якихось випадків або навмисного викривлення.
Найбільш стійка у підпису при навмисній його зміні середня частина, яка у багатьох випадках містить сукупність ознак, яка дозволяє встановити автентичність підпису. Це обумовлено наявністю у середній частині підпису найбільш взаємопов’язаного комплексу навичок, які важко піддаються зміні.
Особливу увагу слід звертати на такі окремі ознаки: співвідношення протяжності рухів по вертикалі й горизонталі при виконанні букв та їхніх елементів ( відносна висота й розстановка), форму рухів при виконанні заключних штрихів.
Але іноді виконавцеві вдається змінити ознаки в такому об’ємі, що збігів виявляється недостатньо для позитивного висновку, і питання, поставлене перед експертом, залишається невирішеним.