Експертиза почерку (підпису) – графологія. Акуратний та красивий почерк людини часто асоціюється в нас з успішними та педантичними особистостями. І це не дарма, адже ще зі школи ми звикли до такого сприйняття нас вчителями та вихователями. Ведення зошиту завжди асоціювали з обличчям учня.
Але, як виявляється, краса почерку – не завжди є показником розуму, охайності та добропорядності.
На наш почерк впливає багато чинників, але є і так звані, збиваючи фактори: незвичний письмовий прилад, обмежений простір, недостатнє освітлення, хвороби та ін.
Коли у людини нежить, порушується координація рухів, очі наповнюються сльозами, а відтак людина гірше здійснює зоровий контроль за письмом. Подібні причини можуть обумовлювати вихід за межі стрічок, звивистість письма, наїжджання букв одну на одну.
Поганий почерк не є свідченням поганої вдачі, а скоріш за все вказівкою на лідерські, управлінські чи інші риси, які можна точніше встановити при детальному дослідженні наявних текстів. Тоді як красивий почерк – на риси хорошого виконавця, людини спокійної, врівноваженої, але зазвичай безініціативної.
Найкращими для діагностики почерку є звичайні листи, записи у щоденниках. Такі види письма людина здійснює не контролюючи сам процес виконання літер, а тому у них розкриває свою вдачу. Адже існує дві сторони почерку: свідома та несвідома. Свідомою керує людина, тому її можна навмисно змінювати.
Передусім, це загальні ознаки почерку: розмір, нахил, тощо. Підсвідому сторону ми виконуємо механічно, не контролюючи процес письма, адже воно виробилося у нас протягом років життя. Себто: під яким кутом ми ставимо ручку, з якої точки починаємо писати та закінчуємо писати літеру.
Наочність у цьому випадку – найкращий метод діагностики, тому важливо побачити як саме людина тримає ручку або олівець.
В більшості випадків причиною може бути відсутність контролю за дитиною в період формування письма чи фізіологічною особливістю пальців.
Залежно від того довгі чи короткі у людини пальці, або ж чи має вона хворобу суглобів верхніх кінцівок особа по-різному може тримати ручку.
Дуже великі заголовні (саме заголовні) літери з однієї сторони спостерігаються у людей з завищеною самооцінкою, відповідно дуже малі – з заниженою. З іншої, невеликі прописні літери – вказівка на схильність людини до наукової праці. Тоді як власники великих літер люблять перебувати у в центрі уваги та віддають перевагу гамірливому оточенню, аніж тихій гавані.
Надстрокові елементи літери «б» можуть свідчити про лідерські задатки, літери «в» – про те, якими є плани людини: здійсненними чи виключно мріями. Разом з цим, великі та широкі під строкові елементи літери «у», «д», «з» прослідковуються в емоційних людей, які потребуватимуть простирадло замість хустинки під час перегляду романтичної мелодрами.
Якщо форма під сточних елементів нагадує трикутник, їх власники мають внутрішній страх, який вони тримають в собі чи приховану агресію яку не виливають назовні. Часто такі особи хворіють на недуги, зокрема шлунку, дванадцятипалої кишки, печінки, інколи психічні розлади.
Якщо відстань між вертикальним та г-подібним елементами літери «р» велика – це вказує на людей-бійців, що звикли досягати мети. Нерівний, а відтак вигнутий перший елемент літери «р» вказує на внутрішній страх, а занадто видовжений – на завищену самооцінку.
Люди, що пишуть рівно, прагнуть порядку від себе та оточуючих, їм важко адаптуватися в новому колективі. З іншого боку, вони є впертими. Маючи власну думку стосовно якогось питання та не визнаючи власних помилок, вони практично не приймають інших переконань.
Особи з хвилястим почерком легко знаходять спільну мову з будь-якими представниками нового колективу, почуваючись при цьому комфортно. Останнім легко згенерувати будь-яку вигадку. Відтак чим більш хвилястий почерк, тим більш гнучка, активна та у деяких випадках нещира людина. Власники прямого почерку – як правило, вперті особи чи диктатори.
Лівий нахил письма характерний для людей опозиціонерів, дещо впертих осіб, яким важко виконувати конкретні задачі. Разом з цим власники почерку з лівим нахилом часто люблять перечити іншим та ускладнювати життя проблемами, які самі ж і створюють.
У людей з прямим почерком немає чітких переконань або власної думки, тому вони легко піддаються впливові оточуючих.
Врешті особи, письмо яких має правий нахил є стійкими до невдач, що можуть спіткати їх в житті. Щедрі та нематеріалістичні особи пишуть 1-2 слова в стрічку, не економно використовуючи при цьому папір. Тоді як жадібні чи скупі – дуже щільно. Однак почерк завжди слід розглядати в системі та в контексті. Приміром, дефіцит паперу може спричинити вузькість почерку або щільність написаних слів.
Почеркознавча експертиза в криміналістиці чи графологічна, яку зараз просувають на Заході психологи, передбачає комплексне дослідження письма.
Адже якщо одна ознака почерку вказує на наявність у людини психічного захворювання, то в комплексі з іншими вона говоритиме про креативність натури. При цьому великі інтервали між словами свідчать про те, що при прийнятті рішень, власники такого типу письма попередньо їх обдумують.
Відповідно малі інтервали вказують на рішучих, іноді спонтанних та квапливих людей.
Літаючий у повітрі почерк або письмо над стрічкою по-перше, може вказувати на мрійливу людину. По-друге, на людей, що знаходяться в постійному пошукові: їх не цікавить стабільність та матеріальні цінності, на відміну від руху й духовного вдосконалення.
Власників спрощених букв, як про дієвих людей, що не будуть займатись само копанням чи створювати проблеми там, де їх немає. Такі особи будуть намагатися виконувати роботу значно простіше, аніж її роблять усі інші.
Якщо друкованих елементів дуже багато – то це люди технічних професій, або схильні бути диктаторами. Якщо ж друкованими є лише окремі елементи почерку – то, це люди, які або хочуть багато встигнути, або прагнуть, аби їх правильно зрозуміли.
Експертиза почерку (підпису) – графологія.
Дотримання вертикальних полів також одна загальних характеристик. Наприклад, люди, що пишуть рівно, дотримуючись прямих полів як з права так і з ліва є врівноваженими. Такі особи люблять порядок, не схильні до дивакуватих вчинків, вміють зважувати всі «за» та «проти», а в результаті приймати правильні рішення.
Наш підпис частіше вказує на те, якими ми хочемо бути, аніж якими ми є насправді. Власники коротких, простих та добре читабельних підписів люди щирі, відкриті, дипломатичні.
Відповідно нечитабельні підписи чи перекреслені свідчать про людей нещирих, зрадливих, боягузливих. Занадто великий підпис свідчить про гіпертрофовану самооцінку, а надто малий – виказує страх його власника.
Підписи взагалі дуже цікаві в плані дослідження, але при їх вивченні є ряд особливостей, які слід враховувати. Якщо я почну їх називати, то багато наших читачів невірно розшифрують свої підписи і врешті решт зроблять висновок що графологія це повна маячня.
Для людей хворих чи схильних до шизофренії притаманний дуже красивий почерк з завитушками, петлями, вензелями, якщо ж вони звісно не художники-оформлювачі чи митці.
Люди, які сильно тиснуть на папір, пишучи при цьому кульковою ручкою, можуть мати відхилення в сексуальному плані. Чорнильні плями та сильне тиснення на папір спостерігається у ґвалтівників. Однак не варто ототожнювати усіх, хто під час письма сильно тиснене на папір з психічно хворими чи збоченцями.
Досить часто такі люди займаються важкою фізичною працею або ж є спортсменами – борцями, штангістами.
Слід остерігатись і людей з кутастим почерком. Такі люди часто імпульсивні, різкі, при слабкій психіці можуть мати нервові зриви.
Люди завжди прагли красивого. У період, коли книги були рукописними, писарі вкладали весь свій талант в естетичне оформлення сторінки. Пізніш цим зайнялись гравери, що вирізали шрифти.
Якщо людині до вподоби таке письмо, якщо вона імпонує її характеру, то чому ні? Інша річ, коли людині подобається певний вид почерку, а вона не може його наслідувати через нездатність переступити через себе як особистість. З іншої сторони графологи стверджують: якщо людина почне щось змінювати у своєму почерку, щось обов’язково зміниться й у її характері.
Адже під час процесу письма у людини формується письмово-руховий стереотип, відповідно до якого ми вчимо писати не руку, а мозок. Саме мозок містить інформацію про літери, яку передає до м’язів і, відповідно, формується відображення даного ідеального образу на папері. Відомі випадки, коли люди після втрати звично пишучої руки або важких хвороб, шляхом тренування досягали такого рівня письма іншою рукою чи ногою, який мали за наявності працездатної звичної, частіше правої руки.
Кажуть, що у графології немає майбутнього. Аж ніяк, вважаю, що письмо ніколи не втратить свою актуальність. Воно завжди залишатиметься важливим засобом спілкування для людей та об’єктом дослідження для почеркознавців та графологів.